Що нас чекає?

               

 

                                                       Шановні   колеги !

 

          У нас з вами  є останній шанс змінити ситуацію на ринку аудиту. Якщо  ми  займемо пасивну позицію, а у Верховній Раді буде прийнятий  проект Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність», який подається Кабінетом Міністрів України і розміщений  на сайті  Міністерства фінансів України, нам з вами прийдеться згорнути аудиторську діяльність.

       Ми хочемо поділитись з вами нашими напрацюваннями щодо цього проекту Закону.

Ми повністю підтримуємо ініціативу Кабінету Міністрів України щодо  зближення національного законодавства з питань аудиторської діяльності до законодавства Європейського співтовариства, в тому числі до Директиви 2014/56/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 квітня 2014 року, що вносить зміни до Директиви 2006/43/ЄС про обов’язковий аудит річних звітів та консолідованих звітів та Регламенту (ЄС) № 537/2014 Європейського Парламенту та Ради від 16 квітня 2014 року щодо конкретних вимог стосовно обов’язкового аудиту суб’єктів господарювання, що викликають суспільний інтерес. Зазначені документи є основними документами Європейського Союзу, які регулюють аудиторську діяльність в країнах Європейського економічного простору. Адаптація законодавства України у сфері аудиту до загальноєвропейських норм повинна створити таку систему регулювання ринку, яка б повністю виключила корупцію, дозволила  побудувати суспільний незалежний нагляд за професією аудитора, зупинила надання непрофесійних послуг аудиторськими фірмами, що дозволить підвищити довіру до аудиторів з боку користувачів фінансової звітності. Однак, вивчивши  положення цього Закону, ми  не знайшли в Законі деяких суттєвих статей, але знайшли ряд  тих, які суперечать вимогам Директив Європейського Парламенту та Ради №№ 2006/43/ЄС та 2014/56/ЄС, МСА або містять протиріччя. Нами виявлено  також ряд норм, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, а саме:

– Закон не містить прямих норм щодо критеріїв, яким повинні відповідати суб’єкти аудиторської діяльності для включення їх до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності, а також підстав для виключення аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності з Реєстру;

– Закон містить обмеження вільного вибору Замовником суб’єкта аудиторської діяльності іншими нормативно-правовими актами, що не відповідає Конституції України, відповідно до статті 92 якої правові засади і гарантії підприємництва визначаються виключно Законами;

– Закон передбачає, що до Ради нагляду повинні входити три непрактикуючі особи, але не містить вимог щодо наявності у цих осіб знань у сферах, що стосуються обов’язкового аудиту, чим порушується пункт 3 статті 32 Директиви Європейського Парламенту та Ради № 2006/43/ЄС;

– в Законі не визначено поняття «міжнародно визнані професійні організації» та не наведено перелік професійних організацій, сертифікат (диплом) яких свідчить про високий рівень знань з міжнародних стандартів фінансової звітності; повноваження затвердження такого переліку делеговані Законом Раді нагляду.

 

Відсутність прямих норм в Законі,  розширення повноважень Органу суспільного нагляду та  Аудиторської Палати України можуть призвести в  подальшому до вчинення корупційних правопорушень посадовими особами при виконанні ними своїх службових обов’язків.

 

 

Також  вважаємо  за необхідне повідомити Вас про наступне:

  1. В Законі не висвітлено належним чином питання нормативно-правового регулювання аудиту, наукового та методичного забезпечення аудиторської діяльності, не визначено, хто саме і на яких умовах повинен розробляти тести іспитів та методичні рекомендації з проведення аудиту, відсутні положення Директиви ЄС №2014/56/ЄС щодо допуску аудиторів з інших країн-членів (стаття 14 та стаття 34). Відсутність вищевказаних норм  може  стати чинником ризику корумпованих дій з боку посадових осіб. Закон має назву «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність».  Аудит фінансової звітності є складовою  частиною аудиторської діяльності і така назва призводить до суттєвого звуження  предмету правового регулювання. Закон повинен мати назву «Про аудиторську діяльність».
  2. Визначення термінів викладено в окремій статті і в тексті Закону. Частина термінів та понять не відповідає визначенням, наведеним в «Міжнародних стандартах контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг» (далі – Міжнародні стандарти аудиту або МСА), Директивах Європейського Парламенту та Ради №№ 2006/43/ЄС та 2014/56/ЄС, є некоректними, неузгодженими між собою та незрозумілими. Так, наприклад:

- термін «аудит фінансової звітності» (підпункт 1 пункту 1 статті 1 цього Закону) не відповідає МСА в частині того, що результатом аудиту фінансової звітності може бути негативна думка або відмова від висловлення думки (викривлення фінансової звітності є суттєвими і всеохоплюючими), відмова від висловлення думки (немає можливості отримати достатні та прийнятні аудиторські докази). Таке визначення аудиту фінансової звітності може безпідставно свідчити про те, що результатом аудиту є завжди висловлення немодифікованої думки аудитора;

- в пункті 3 статті 1 наведено визначення: «аудиторська діяльність — незалежна професійна діяльність аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності», а в пункті 1 статті 6 зазначено, що аудиторські послуги можуть надаватися тільки суб’єктом аудиторської діяльності. Крім того, суб’єктами аудиторської діяльності можуть бути не тільки аудитори і суб’єкти аудиторської діяльності, а й Орган суспільного нагляду, Аудиторська Палата України, атестаційна комісія та інші суб’єкти. Поняття аудиторська діяльність є значно ширшим поняттям від аудиторських послуг. Вона включає в себе, окрім аудиторських послуг, організаційне і методичне забезпечення аудиту;

- визначення терміну внутрішнього контролю якості виконання завдання (пункт 9 статті 1) не відповідає поняттю контролю якості виконання завдання, визначеному в МСА, зокрема, в Міжнародному стандарті контролю якості 1 «Контроль якості для фірм, що виконують аудити та огляди фінансової звітності, а також інші завдання з надання впевненості і супутні послуги», згідно з яким, контроль якості виконання завдання – це політика і процедури, призначені надати (аудиторській) фірмі достатню впевненість, що завдання виконуються відповідно до професійних стандартів та застосовних законодавчих і нормативних вимог, а сама (аудиторська) фірма чи партнер із завдання нададуть звіт, що відповідає обставинам. (P.S. Поняття «внутрішній контроль якості виконання завдання» не визначено в Директивах Європейського Парламенту та Ради №№ 2006/43/ЄС та 2014/56/ЄС). Крім того, підпунктом 6 пункту 1 статті 1 цього Закону визначено, що аудиторські послуги — аудит, огляд фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності, виконання завдань з іншого надання впевненості та інші професійні послуги, що надаються відповідно до міжнародних стандартів аудиту;

- поняття «обґрунтована впевненість» (пункт 11  статті 1) не відповідає МСА, зокрема,  Міжнародній концептуальній основі завдань з надання впевненості, згідно з якою існує лише два типи завдань з надання впевненості: завдання з надання достатньої впевненості (до якого відноситься і аудит) та завдання з надання обмеженої впевненості. (P.S. Поняття « обґрунтована впевненість» не визначено в Директивах Європейського Парламенту та Ради №№ 2006/43/ЄС та 2014/56/ЄС);

- визначення терміну «непрактикуюча особа» (пункт 17 статті 1) викладено таким чином, що будь-яка фізична особа (наприклад: прибиральниця чи водій) підпадає під це визначення, а отже, може керувати та бути членом Органу суспільного нагляду. Вiдповiдно до пункту 3 статтi 32 Директиви Європейського Парламенту та Ради № 2006/43/ЄС, системою суспільного нагляду керують непрактикуючі  особи, які  мають  знання  у сферах,  що стосуються обов'язкового аудиту;

- з визначення поняття «пов’язана особа суб’єкта аудиторської діяльності» (п. 20 статті 1) незрозуміло, чи повинні для визнання особи пов’язаною виконуватись всі три критерії (спільна власність, контроль управління), чи достатньо виконання лише одного критерію;

- визначення «робочі документи аудитора» (пункт 23 статті 1) не відповідає визначенню, наведеному в МСА 230 «Аудиторська документація», згідно з яким, це запис виконаних аудиторських процедур, отриманих доречних аудиторських доказів і висновків, яких дійшов аудитор. (P.S. Поняття «робочі документи аудитора» або аналогічне не визначено в Директивах Європейського Парламенту та Ради №№ 2006/43/ЄС та 2014/56/ЄС).

   3.Вимоги деяких пунктів цього Закону суперечать вимогам Директив Європейського Парламенту та Ради №№ 2006/43/ЄС та 2014/56/      ЄС, МСА або містять протиріччя. Так, наприклад:

- існує протиріччя між підпунктом 12 статті 1 цього Закону, згідно з яким « замовник – це юридична або фізична особа, яка відповідно до законодавства зобов’язана або має право замовляти аудиторські послуги», а відповідно до пункту 1 статті 12, цей Закон не поширюється на фізичних осіб;

- згідно з пунктом 3 статті 7, Замовник має право вільного вибору суб’єкта аудиторської діяльності з дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів. Обмеження вільного вибору суб’єкта аудиторської діяльності іншими нормативно-правовими актами не відповідає Конституції України, відповідно до статті 92 якої, правові засади і гарантії підприємництва визначаються виключно Законами. Крім того, пункт 3 статті 7 Закону суперечить вимогам пункту 1 статті 29 цього Закону, згідно з яким, призначеним для надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності може бути суб’єкт аудиторської діяльності, який відповідає вимогам, встановленим цим Законом, та включений до відповідного розділу Реєстру;

- абзац другий пункту 4 статті 7 цього Закону встановлює відповідальність для посадових осіб юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється, за повноту і достовірність документів та іншої інформації, які надаються аудитору лише для надання інших аудиторських послуг, з чого витікає, що посадові особи юридичної особи не несуть відповідальність за повноту і достовірність документів та іншої інформації, які надаються для цілей аудиту;

- роз’яснення принципу професійного скептицизму (пункт1 статті 9) не відповідає МСА, зокрема, МСА 200 «Загальні цілі незалежного аудитора та проведення аудиту відповідно до Міжнародних стандартів аудиту», відповідно до якого професійний скептицизм – це ставлення, що поєднує допитливість, уважність до обставин, які можуть вказувати на можливе викривлення внаслідок помилки або шахрайства, та критичну оцінку аудиторських доказів. Це роз’яснення також не відповідає Директиві Європейського Парламенту та Ради № 2014/56/ЄС, згiдно з якою, «професійний скептицизм» означає ставлення, яке включає критичний підхід, пильність до існування умов, які можуть вказувати на можливі викривлення внаслідок шахрайства чи помилки, та критичну оцінку аудиторських доказів;

- згідно з пунктом 6 статтi 10 цього Закону, аудитор та суб’єкт аудиторської діяльності не мають права взагалi приймати гроші від юридичної особи, фінансова звітність якої підлягає перевірці (навiть як оплату аудиторських послуг);

- пунктом 2 статті 11 визначено: «У разі заміни юридичною особою суб’єкта аудиторської діяльності з надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності такий суб’єкт аудиторської діяльності має надати суб’єкту аудиторської діяльності, з яким укладено договір про надання відповідних послуг, доступ до відповідної інформації щодо такої юридичної особи та останнього аудиту її фінансової звітності». Вiдповiдно до пiдпункту 1 пункту 1 статтi 1 цього Закону, аудит фінансової звітності — аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності. Тому, надати доступ до останнього аудиту фінансової звітності неможливо (аудит – це дiя). Крiм того, термiн «відповідна інформація» є незрозумiлим в контекстi того, яким критерiям повинна відповідати інформація. Запропонована редакція не вiдповiдає пункту 3 статтi 23 Директиви Європейського Парламенту та Ради № 2006/43/ЄС;

- в пункті 7 статтi 11 Закону нечітко визначені випадки, а також органи, які мають доступ до робочих документів аудитора. Це може призвести до порушення аудитором або суб’єктом аудиторської діяльності принципів конфіденційності та професійної таємниці, встановлених статтею 11 цього Закону;

- пункт 1 статті 14 Закону не відповідає МСА, зокрема, МСА 700 «Формулювання думки та надання звіту щодо фінансової звітності», МСА 705 «Модифікації думки у звіті незалежного аудитора», згідно з якими, в аудиторському звіті аудитор висловлює думку щодо фінансової звітності, а саме: немодифіковану думку (про відповідність в усіх суттєвих аспектах фінансової звітності концептуальній основі), умовно-позитивну думку (виявлені викривлення фінансової звітності є суттєвими, проте не всеохоплюючими, або можливий вплив на фінансову звітність невиявлених викривлень може бути суттєвим, проте не всеохоплюючим), негативну думку (викривлення фінансової звітності є суттєвими і всеохоплюючими), відмова від висловлення думки (немає можливості отримати достатні та прийнятні аудиторські докази);

- пунктом 2 статті 14 визначено: «У разі одночасного залучення декількох суб’єктів аудиторської діяльності аудиторський звіт підписується всіма аудиторами, а від аудиторської фірми, щонайменше, ключовим партнером». Вимога щодо підписання аудиторського звіту всіма аудиторами є некоректною, так як всі аудитори, залучені до виконання завдання, не можуть підписати аудиторський звіт (це суперечить вимогам цього Закону та МСА);

 

- в підпункті 5 пункту 3 статті 14 зазначено, що в аудиторському звіті за результатами обов’язкового аудиту має наводитись висновок про узгодженість звіту про управління (консолідованого звіту про управління), який складається відповідно до законодавства, з фінансовою звітністю (консолідованою фінансовою звітністю) за звітний період; про відповідність звіту про управління вимогам законодавства; про наявність суттєвих викривлень у звіті про управління та їх характер. Відповідно до МСА, зокрема МСА 720 «Відповідальність аудитора щодо іншої інформації в документах, що містять перевірену аудитором фінансову звітність», аудитор повинен розглянути іншу інформацію, що включена до складу документа, який містить перевірену аудитором фінансову звітність та аудиторський звіт, з метою ідентифікації суттєвих невідповідностей, якщо вони є, з перевіреною фінансовою звітністю. Відповідно до Проекту Закону «Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», звіт про управління не належить до складу фінансової та консолідованої фінансової звітності. Таким чином, висновок щодо відповідності звіту про управління вимогам законодавства не може бути наданий в рамках виконання завдання з аудиту фінансової звітності, так як це суперечить МСА та вимогам цього Закону;

- підпунктом 3 пункту 4 статті 14 передбачено, що в аудиторському звіті за результатами обов’язкового аудиту підприємства, що становить суспільний інтерес, додатково до інформації, зазначеної у частині третій цієї статті, має наводитись така інформація «аудиторські оцінки, що, зокрема, включають: опис та оцінку ризиків щодо суттєвого викривлення інформації у фінансовій звітності (консолідованій фінансовій звітності), яка перевіряється, зокрема внаслідок шахрайства;чітке посилання на відповідну статтю або інше розкриття інформації у фінансовій звітності (консолідованій фінансовій звітності) для кожного опису та оцінки ризику суттєвого викривлення інформації у звітності, яка перевіряється;стислий опис заходів, що вжиті аудитором для врегулювання таких ризиків;основні застереження стосовно таких ризиків». Відповідно до МСА, зокрема, МСА 315 «Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння суб’єкта господарювання», згідно з яким, оцінка ризиків визначає характер, строки та обсяг подальших аудиторських процедур, які мають бути виконані, однак, процедури оцінки ризиків самі по собі не надають достатніх та прийнятних аудиторських доказів, на яких ґрунтується думка аудитора. Відповідно до МСА 240 «Вiдповiдальнiсть аудитора, що стосується шахрайства, при аудитi фiнансової звiтностi», якщо аудитор ідентифікував шахрайство або отримав інформацію, яка свідчить про те, що шахрайство може існувати, він повинен своєчасно повідомити інформацію про це управлінському персоналу відповідного рівня та задокументувати цей факт в робочих документах аудитора. У зв’язку з цим, наведення в аудиторському звіті інформації стосовно оцінки ризиків є несумісним з сутністю аудиту та суперечить МСА i вимогам цього Закону стосовно аудиту;

- підпунктом 4 пункту 4 статті 14 передбачено, що в аудиторському звіті за результатами обов’язкового аудиту підприємства, що становить суспільний інтерес, додатково до інформації, зазначеної у частині третій цієї статті, має наводитись така інформація «пояснення щодо результативності аудиту в частині виявлення порушень, зокрема пов’язаних із шахрайством». Поняття «результативність аудиту» є невизначеним (нi цим Законом, нi МСА, нi iншими нормативними актами), некоректним, а отже i незрозумiлим для користувачiв фiнансової звiтностi. Також не визначеним є те, якi порушення повинен виявити аудитор. Крiм того,  пiдпункт 4 пункту 14 статті 14 цього Закону не відповідає МСА, зокрема, МСА 240 «Вiдповiдальнiсть аудитора, що стосується шахрайства, при аудитi фiнансової звiтностi», в якому чiтко визначено дiї аудитора в разi виявлення фактiв шахрайства та вiдповiдальнiсть аудитора (див. Коментар до пiдпункту 3 пункту 14 статті 14);

- пункт 6 статті 14 цього Закону викладений некоректно в частині вимог щодо інформації, яка має міститися в огляді проміжної фінансової інформації. Огляд проміжної фінансової інформації  – це завдання з надання впевненості, що виконується аудитором або суб’єктом аудиторської діяльності, тому, не може містити інформацію;

- пунктом 14 статтi 15 цього Закону не визначено наступнi суттєвi положення: база нарахування внеску на користь Органу суспільного нагляду (отримана винагорода; нарахована винагорода; винагорода, зазначена в договорі); перiод нарахування внеску на користь Органу суспільного нагляду (перiод отримання винагороди; перiод нараховання винагороди; перiод пiдписання договору); строки сплати внеску. Це може стати чинником ризику корумпованих дiй з боку членiв  Органу суспільного нагляду та призвести до незаконних дисциплiнарних впроваджень до аудиторiв та суб’єктiв аудиторської діяльності;

- пункт 1 статтi 16 цього Закону не в повнiй мiрi вiдповiдає Директивi Європейського Парламенту та Ради № 2006/43/ЄС, вiдповiдно до пункту 3 статтi 32 якої, системою суспільного нагляду керують непрактикуючі особи, які  мають  знання  у сферах,  що стосуються обов'язкового аудиту. В запропонованій редакції Закону відсутня норма, яка б передбачала наявність в  непрактикуючих  осіб  знань  у сферах,  що стосуються обов'язкового аудиту;

- відповідно до статті 19 Закону аудитором може бути визнано фізичну особу, яка має вищу освіту. У зв’язку з тим, що вища освіта може бути у сферах медицини, фармакологiї, вiйськової справи i т.п., а також з тим, що робота аудитора пов’язана, в першу чергу, з перевiркою фiнансової звiтностi, вимогу щодо наявностi вищої освіти слiд змiнити на вимогу щодо наявностi вищої економічної або юридичної  освіти;

- пунктом 4 статті 19 Закону встановлено, що особам, які склали відповідні теоретичні іспити в міжнародно визнаних професійних організаціях, перелік яких встановлюється комісією з атестації, за рішенням комісії з атестації зараховуються теоретичні знання та підтверджується професійна компетентність. У зв’язку з тим, що в цьому Законі не визначено поняття «міжнародно визнані професійні організації», а також з тим, що перелік таких професійних організацій встановлюється комісією з атестації, реалiзацiя вимог абзацу другого пункту 4 статтi 19 цього Закону може надати можливiсть атестації некомпетентних осiб та стати чинником ризику корумпованих дiй з боку комісії з атестації. Необхідно пункт 4 статтi 19 цього Закону доповнити абзацем третiм, в якому навести чiткий перелiк міжнародно визнаних професійних організацій;

- стаття 20 Закону не містить норми, яка б забороняла введення додаткових вимог, обмеження або розширення перелiку аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності, якi мають право надавати аудиторські послуги, iншими нормативно-правовими актами. На сьогодняшнiй день декiлька регуляторних органiв, окрiм Аудиторської палати України, ведуть Реєстри суб’єктiв аудиторської діяльності: Нацiональний банк України, Нацiональна комiсiя, що здiйснює регулювання у сферi ринкiв фiнансових послуг України, Нацiональна комiсiя з цiнних паперiв та фондового ринку України та iншi. Якщо пiсля набрання чинностi цим Законом такi регуляторнi органи, як i ранiше, будуть вести Реєстри суб’єктiв аудиторської діяльності, це призведе до значної неузгодженостi мiж Реєстрами та зневiлює дiю цього Закону. Крім того, в цьому Законі не містяться  критерії, яким повинні відповідати суб’єкти аудиторської діяльності для включення їх до розділів Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності та обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес. Відсутність цієї норми може  стати чинником ризику корумпованих дiй з боку посадових осіб  центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту,  на яку покладено визначення Порядку ведення Реєстру. Прикладом є Постанова КМУ №390 від 04.06.2015 року «Деякі питання проведення аудиту суб’єктів господарювання державного сектору економіки»;

- пункт 9 статтi 21 цього Закону не конкретизує, яким чином та ким може бути встановлено факт неповноти, недостовірності або несвоєчасності подання відомостей про аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності для оприлюднення у Реєстрі. Таке формулювання може стати чинником ризику перевищення повноважень членами (посадовими особами) Органу суспільного нагляду та платформою для корупцiї;

- речення третє пiдпункту 4 пункту 1 статтi 23 цього Закону мiстить суперечливi та не чiтко визначенi норми: 1) не чiтко визначеною є норма «із загальною чисельністю штатних кваліфікованих працівників, які залучаються до виконання завдань», так як не визначено, до виконання яких завдань та яким чином (включення до складу групи iз завдання з аудиту, перевiрка контролю якостi виконання завдання з аудиту, включення до складу групи з iншого завдання i т.п.; 2) суперечливими є вимоги щодо підтвердження високого рівня знань з міжнародних стандартів фінансової звітності, а саме: результатом підтвердження кваліфікації відповідно до статті 19 цього Закону є отримання свiдоцтва про складання іспитів з теоретичних знань та кваліфікаційного іспиту з подальшим визнанням особи аудитором, з чого витiкає, що всi аудитори мають високий рівень знань з міжнародних стандартів фінансової звітності. Крім того, у зв’язку з тим, що перелік професійних організацій, сертифікат (диплом) яких свідчить про високий рівень відповідних знань, затверджується Радою нагляду, реалiзацiя цiєї норми може призвести до нечiткого та постiйно змiнюваного переліку, а також стати чинником ризику корумпованих дiй з боку членiв Радою нагляду;

- вимоги пункту 3 статтi 29 цього Закону (друге речення) суперечать вимогам пункту 4 та пункту 5 статтi 25 цього Закону, якими встановлено наступне: якщо загальна сума винагороди, отримана від підприємства, що становить суспільний інтерес, за кожен з останніх 3 років поспіль перевищує 15 відсотків загальної суми чистого доходу від надання послуг таким суб’єктом аудиторської діяльності з обов’язкового аудиту фінансової звітності, суб’єкт аудиторської діяльності зобов’язаний поінформувати про це аудиторський комітет підприємства і вжити заходів для забезпечення незалежності, узгоджених з аудиторським комітетом; забороняється надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємству, що становить суспільний інтерес, якщо загальна сума винагороди, отримана від цього підприємства, щорічно перевищує 15 відсотків загальної суми чистого доходу від надання послуг таким суб’єктом аудиторської діяльності впродовж 5 років поспіль;

- пунктом 9 статті 29 передбачено наступне: «Суб’єкт аудиторської діяльності може бути відсторонений від виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності до завершення строку, визначеного договором із органом управління юридичної особи, якій надаються відповідні аудиторські послуги. Відсторонення суб’єкта аудиторської діяльності від виконання завдання з обов’язкового аудиту може бути здійснено органом управління на підставі порушення вимог цього Закону або міжнародних стандартів аудиту». Вимоги пункту 9 статтi 29 цього Закону суперечать вимогам Директив Європейського Парламенту та Ради №№ 2006/43/ЄС та 2014/56/ЄС. Так, вiдповiдно до статтi 38 Директиви Європейського Парламенту та Ради № 2006/43/ЄС (з урахуванням змiн, внесених Директивою Європейського Парламенту та Ради № 2014/56/ЄС), аудитори або аудиторські фірми можуть  бути  звільнені  лише за наявності належних підстав. У випадку обов’язкового аудиту суб’єкта господарювання, який викликає суспільний інтерес, країни-члени повинні забезпечити можливість <вiдповiдним органам / акцiонерам> звертатись з позовом щодо відсторонення допущеного аудитора чи аудиторської фірми до національного суду, якщо для цього існують відповідні підстави;

- пунктом 5 статті 25 передбачено, що додатковий звіт для аудиторського комітету оформлюється у порядку, визначеному для складання аудиторського звіту. Вимоги пункту 5 статтi 35 цього Закону суперечать вимогам статтi 14 та пункту 2 статтi 35 цього Закону, в яких викладенi вимоги до аудиторського звiту та додаткового звіту для аудиторського комітету;

- підпунктом 5 пункту 1 статті 36 передбачено, що суб’єкт аудиторської діяльності повинен повідомляти про будь-яку інформацію, про яку йому стає відомо при виконанні завдання з обов’язкового аудиту юридичної особи, пов’язану із підприємством, що становить суспільний інтерес, обов’язковий аудит фінансової звітності якого він також проводить. Ці вимоги  суперечать іншим нормам цього Закону, які встановлюють вимоги щодо конфіденційності, професійної таємниці та процесійної етики. Крім того, вимогу щодо повідомлення будь-якої інформації, яка стала відома при виконанні завдання з обов’язкового аудиту, неможливо виконати практично;

- статтею 39 Закону передбачено, що суб’єкт аудиторської діяльності зберігає робочі документи та всі звіти протягом, щонайменше, 5 років з дати завершення виконання завдання з аудиту фінансової звітності або їх створення у разі, якщо виконання завдання з аудиту фінансової звітності не було завершено. Відповідно до пункту 3 статті 40 цього Закону, обов’язковий контроль якості аудиторських послуг здійснюється один раз на три роки (щодо суб’єктів аудиторської діяльності, які надають послуги із обов’язкового аудиту фінансової звітності великих підприємств та банків) та один раз на шість років (щодо  суб’єктів аудиторської діяльності, які надають послуги із обов’язкового аудиту фінансової звітності, крім великих підприємств та банків). У разі зберігання суб’єктом аудиторської діяльності робочих документів та звітів лише 5 років з дати завершення виконання завдання, такий суб’єкт аудиторської діяльності не буде мати змоги пройти обов’язковий контроль якості аудиторських послуг, який здійснюється один раз на шість років;

- підпункт 1 пункту 3 статтi 40 цього Закону не відповідає іншим статтям цього Закону, в яких відокремлюється аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, та аудит фінансової звітності інших підприємств;

- пункт 4 статтi 40 цього Закону не роз’яснює порядок перевiрки контролю якості, якщо суб’єкт аудиторської діяльності надає аудиторськi послуги як підприємствам, що становлять суспільний інтерес, так й iншим підприємствам, що може призвести до колiзiї;

- пунктом 4 статті 42   передбачено, що підставою для притягнення аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності до професійної відповідальності є вчинення ними професійного проступку.  Професійним проступком аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності є невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків. в цьому Закон не наведено критерiї, на пiдставi яких  виконання професійних обов’язків суб’єктом аудиторської діяльності можна вважати неналежним, а також не роз’яснено взагалi поняття «професійнi обов’язки». Неточне формулювання професійного проступку може стати чинником ризику перевищення повноважень членами (посадовими особами) Органу суспільного нагляду та корупцiї.

   

 Ми  хотіли б отримати Вашу думку щодо цього законопроекту та разом попрацювати .

 Просимо звертатись : (044)2874294, 2877055, 0503512356

                                    Е-mail:kievaudit@ukr.net

 

 З повагою, директор ТОВ «КИЇВАУДИТ»     Іщенко Надія Іванівна

     

Див. всі новини